Коментар до матеріалу
"Наша професія вимирає"
Останнім разом я читав фахові, по-справжньому аналітичні та цікаві періодичні видання десь 1992 року. Після того трапився катастрофічний зсув професійності, відповідальності, елементарної грамотності, ЗМІ миттєво деґрадували до рівня туалетного паперу (це "паперові": газети, журнали) або власне сортиру (це "електронні": ТБ, радіо, інтернет...)
"Долярова цензура" трапилася не "останніми роками", а якраз тоді, на початку 90-х, на початку нашої бутафорської "незалежності", і саме вона призвела до смерті по-справжньому цікавих фахових видань (наприклад, наших місцевих - газети "Вільна думка", журналу "Монастирський острів"). Сьогодні можна підійти до газетного ларка і дивитися на нього, як на зелений у цяточку паркан - барви грають, а читати нема чого. Я можу на спір придбати там будь-який журнал і газету та в кожній статті знайти хоча б одну помилку - фактичну, стилістичну або граматичну.
В кожній!
Це стосується і "Дзеркала тижня", хоча, бігме, в Дніпропетровську таку газету шукати годі, є "Зєркало нєдєлі". Утім, читати це видання можна вважати за кару як в українському, так і в російському варіянті: якась суміш з нудних, безграмотних розмірковувань, відсутності чіткої думки як такої, відсутності конкретної позиції та "смаковщини" з профанацією усього, що підвернеться під руку "авторів" (особливо це стосується матеріялів з розділу "культура", є там якийсь О.Вергеліс - повна нездара, яка не здатна навіть правильно скласти речення, але береться міркувати з амбіційним виглядом про речі та явища, в яких не тямить практично майже більше, ніж повністю).
Ми з вами - не поранена нація. Ми взагалі ще не нація, ми збіговисько нетямущих тіл, які прагнуть одного - грошей. Ніхто нічого в нас не розстрілював, не вбивав. Розстрілювали та вбивали інших, не треба примазуватися. Українці ось вже років 50 поспіль можуть робити, що заманеться, але за весь цей час навіть не спромоглися навчитися власної ж мови. І поки українці є отакою біомасою, їм не допоможе ніякий Ющенко чи Тимошенко.