Українська мова та навколомовні теми. http://liknep.com.ua © 2005-2006 «Український Лікнеп» Українська мова та навколомовні теми. Ваші запитання - наші відповіді. Для тих хто не байдужий Tue, 26 Jan 2010 10:30:23 +0200 Tue, 26 Jan 2010 10:30:23 +0200 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss liknep@liknep.com.ua gonta@liknep.com.ua http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1404#1404 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Дякую за зауваження <img src=\images\smiles\icon_smile.gif> Страшне перо - не в гусака Tue, 19 Jan 2010 13:08:08 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1404#1404 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1403#1403 &nbsp;&nbsp;&nbsp;<table width=100% class='text'><tr><td width=5%>&nbsp;</td><td class='quote'>&nbsp;&nbsp;<small><b><u>Ґонта</u> пише</b>:</small><br/>&nbsp;&nbsp;&laquo;<i>Після ознайомленням з новинами на сайті <a href=http://www.korespondent.net/data/main.html target='_blank'>&quot;Кореспонденту&quot;</a> щоразу стає якось сумно-сумно...<br />&nbsp;&nbsp; Український новинний сайт. <b>Наче б то</b>...<br />&nbsp;&nbsp; Те, що новини викладаються двома мовами не синхронно (українські затримуються на деякий час. Буває, що й на <b>пів-дня</b>) - так то ще <b>пів-біди</b>. А от сам переклад... Хто його робить?<br />&nbsp;&nbsp; Пам’ятаю, десь <b>пів-року</b> - рік тому &quot;Кореспондент&quot; давав оголошення про вакансію перекладача новин.<br />&nbsp;&nbsp; Таке вишукане знущання над мовою неприпустиме для видання такого рівня. </i>&raquo;</td><td width=3%>&nbsp;</td></tr></table><br />&nbsp;&nbsp; Після ознайомленням з дописами Ґонти теж стає не дуже весело...<br />&nbsp;&nbsp; Начебто слід писати: начебто, півдня, півбіди, півроку. <br />&nbsp;&nbsp; Не дуже вишукане, але теж знущання... Страшне перо - не в гусака Tue, 19 Jan 2010 12:19:11 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1403#1403 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1402#1402 &nbsp;&nbsp;&nbsp;<table width=100% class='text'><tr><td width=5%>&nbsp;</td><td class='quote'>&nbsp;&nbsp;<small><b><u>Ґонта</u> пише</b>:</small><br/>&nbsp;&nbsp;&laquo;<i>Завтра діти йдуть до школи, а журналісти з Кореспонденту, нажаль - ні.<br />&nbsp;&nbsp; Адже у школі вчителі мови та літератури завжди нагадують школярам чехівську фразу &quot;Під’їжджаючи до станці, з мене злетів капелюх&quot;.</i>&raquo;</td><td width=3%>&nbsp;</td></tr></table><br />&nbsp;&nbsp; На жаль, Ґонта забув, що слід писати &quot;на жаль&quot;, а не &quot;нажаль&quot;.<br />&nbsp;&nbsp; Не завадило б поводитися з класичними цитатами не так вільно. Наводжу оригінал.<br />&nbsp;&nbsp; &quot;Подъезжая к сией станции и глядя на природу в окно, у меня слетела шляпа&quot;. Страшне перо - не в гусака Tue, 19 Jan 2010 12:00:32 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1402#1402 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1400#1400 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Забув одразу написати, що в мене залишилось рівно три доби, щоб підтвердити свій відданий за них голос. <img src=\images\smiles\icon_smile.gif> Теревені Sun, 10 Jan 2010 01:39:36 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1400#1400 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1399#1399 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Перед тим, як голосувати за цей ґурт, було б непогано для початку почути що і як вони грають. Хоча б дуже приблизно. Хоча, звичайно, якщо це єдиний український ґурт, в котрого є шанс потрапити на цей фестиваль, то голосувати треба майже в будь-якому випадку. <img src=\images\smiles\icon_biggrin.gif> За тим виключенням, якщо вони грають відверте лайно. <img src=\images\smiles\icon_redface.gif> А таке теоритично може бути, хоча і навряд чи, і в цьому випадку навпаки — краще не те що не голосувати, а голосувати проти, щоб не ганебили зайвого разу Україну.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Тобто — ексепмл в студію! <img src=\images\smiles\icon_smile.gif> Теревені Sun, 10 Jan 2010 01:37:05 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1399#1399 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1398#1398 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Український Лікнеп та <a href=http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1397>Іван Франко</a> вітають читачів із Новим Роком та Різдвом Христовим! Наступний рік принесе багато позитивних змін для кожного з нас. Однозначно можна сказати, що наші з вами успіхи не залежатимуть від зовнішніх непередбачуваних чинників, наша доля - у наших руках, головах, серцях. У нашому умінні та настирливості. У терпінні до роботи та нетерпінні до всього того, що заважає нормально жити.<br />&nbsp;&nbsp; Нам допоможе здоровий глузд, працьовитість, чуйне ставлення до ближнього, бажання досягти мети та уміння правильно цю мету обрати.<br />&nbsp;&nbsp; Сподіваємося, що й наступного року відвідувачі також будуть регулярно заходити до Лікнепу. Лікнеп, в свою чергу, порадує друзів оновленнями та додатковими сервісами.<br />&nbsp;&nbsp; З Новим Роком та Різдвом Христовим! Анонси Книжкової Полички Thu, 31 Dec 2009 10:36:58 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1398#1398 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1390#1390 &nbsp;&nbsp;&nbsp;На прикладі давно знайомого нам Кореспондента розберемо дві помилки, які виникли в результаті використання електронного перекладача.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <a href=http://ua.korrespondent.net/ukraine/1023416 target='_blank'>http://ua.korrespondent.net/ukraine/1023416</a><br />&nbsp;&nbsp; <table width=100% class='text'><tr><td width=5%>&nbsp;</td><td class='quote'>&nbsp;&nbsp;<small><b><u>http://ua.korrespondent.net/ukraine/1023416</u> пише</b>:</small><br/>&nbsp;&nbsp;&laquo;<i>Як повідомили в МНС, дим, який валив з гаража, <b>зауважив</b> один з водіїв. Коли на місце події прибули <b>пожежні</b>, вогонь встиг знищити три автомобілі: Audi, Daewoo Lanos і Opel Omega.</i>&raquo;</td><td width=3%>&nbsp;</td></tr></table><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <b>Зауважити</b>. <br />&nbsp;&nbsp; Очевидно, що в російському оригіналі було дієслово &quot;заметил&quot; - &quot;заметил один из водителей&quot;. <br />&nbsp;&nbsp; І перекладати потрібно було в залежності від контексту. <br />&nbsp;&nbsp; &quot;Заметить&quot; - <br />&nbsp;&nbsp; 1) висловлювати своє міркування, зауважити<br />&nbsp;&nbsp; 2) зробити комусь зауваження<br />&nbsp;&nbsp; 3) помітити, звернути увагу<br />&nbsp;&nbsp; В даному випадку водій саме <b>помітив</b>, а не висловлював своє міркування.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <b>Пожежні</b>.<br />&nbsp;&nbsp; Російський прикметник &quot;пожарный&quot; часто субстантивується у іменник &quot;пожарный&quot; у значенні співробітник пожежної служби, тобто - &quot;пожарник&quot;. В українській для цього слова такої субстантивації немає. Отже мало б бути - пожежники Страшне перо - не в гусака Wed, 02 Dec 2009 19:52:06 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1390#1390 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1388#1388 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Підписати петицію можна тут - <a href=http://www.petition.org.ua/?action=view&amp;id=244166 target='_blank'>http://www.petition.org.ua/?action=view&amp;id=244166</a><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; До Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, до Міністерства освіти і науки України<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <b>Про НЕнадання права на домашнє навчання дітей</b><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Щороку кількість батьків, які хочуть самостійно доглядати і навчати своїх дітей, в Україні на жаль зростає. Батьки, які шукають альтернативу шкільному навчанню як такому, з’ясовують, що для пересічної української дитини альтернативи на даний момент просто не існує. <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Але такої альтернативи і не повинно бути. Батьки (колишні шкільні медалісти) помилково вважають, що їхнє знання шкільного матеріалу є запорукою якісної домашньої освіти їхніх дітей. <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Так, будь-хто з колишніх медалістів здатен підготувати й провести урок на будь-яку тему з будь-якого предмету. Це не складно. Але вони не зможуть дати систематичної освіти з цього предмету. Навчальний процес це не &quot;один розказав - інший вивчив&quot;. Це набагато складніше. Яким би &quot;поганим&quot; не був вчитель, він дасть фору будь-кому з батьків, які не мають відповідної педагогічної і головне - методичної підготовки, навіть якщо батьки - колишні шкільні медалісти. <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Ще одна тверда упевненість - щоб &quot;дотягнути&quot; учня до рівня 100, той, хто навчає, має володіти матеріалом на рівні 150. Неможливо дотягнути свого учня до свого рівня. Лише на дві третини. Далі вже він сам. <br />&nbsp;&nbsp; Тому &quot;прийнятні&quot; результати мам обернуться &quot;неприйнятними&quot; результатами дітей. <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Так, школа на сьогодні має проблеми. Але в основному це стосується &quot;фінансово-ідеологічних&quot; питань. Методика ще тримається на рівні. Але й вона руйнується потихеньку. Саме тому все частіше доводиться чути заклики про вільну домашню освіту. <br />&nbsp;&nbsp; І все ж посилання на досвід домашнього навчання у сусідніх країнах, як на мене - не коректне. У нас із ними багато відмінностей, щоб копіювати лише тому, що нам хочеться. Першочергова задача - зупинити руйнування нашої школи. І почати її відновлювати. Це прямий обов’язок держави. І ніхто крім держави не зможе цього зробити і не має права. <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Людей, які намагаються лікувати без відповідної освіти, називають шарлатанами (визнані цілителі - лише виключення з цього правила). Багато хто теж може порекомендувати &quot;прийняти пігулку&quot; або зробити ін’єкцію магнезії, коли тиск зашкалює. Але ці міри - термінові і разові (як допомога дитині у роз’ясненні незрозумілого місця у матеріалі), повноцінне ж лікування призначає лікар. <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Різниця лиш в тому, що неякісний результат домашнього лікування видно майже одразу, а домашнього навчання - побачать наступні покоління. <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Враховуючи це, просимо ні в якому разі не вносити змін до законодавства, які б дозволяли вільну домашню освіту всім без винятку. Право на домашню освіту має бути (як є і зараз) лише за певних вагомих обставин. <br />&nbsp;&nbsp; Інакше ми загубимо націю. Теревені Fri, 27 Nov 2009 15:52:54 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1388#1388 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1387#1387 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Трохи прояснилося.<br />&nbsp;&nbsp; Наступу на свободу слова не було. Репетиції перед виборами не було.<br />&nbsp;&nbsp; &quot;Тату, а що то було?&quot;<br />&nbsp;&nbsp; Звичайні бізнес-розборки.<br />&nbsp;&nbsp; Які навіть коментувати не хочеться.<br />&nbsp;&nbsp; Лікнеп приносить вибачення, що увів у оману своїх читачів. Теревені Mon, 23 Nov 2009 10:46:02 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1387#1387 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1386#1386 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Ще вчора, 18 листопада 2009 року... Та навіть ще сьогодні зранку, приблизно до десятої години працював один із популярних ресурсів Дніпропетровська - <a href=http://gorod.dp.ua/ target='_blank'>gorod.dp.ua</a>. Для когось це було місцем поговорити (на форумі), а для кого - збірка дуже корисної інформації про місто. Корисної і для роботи, і для відпочинку. За кількістю зібраної інформації про історію та сьогодення міста портал є унікальним явищем в Україні. <br />&nbsp;&nbsp; Тобто не є. <br />&nbsp;&nbsp; Був.<br />&nbsp;&nbsp; Бо сьогодні на головній сторінці розміщена ось така інформація:<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <table width=100% class='text'><tr><td width=5%>&nbsp;</td><td class='quote'>&nbsp;&nbsp;<small><b><u>gorod.dp.ua</u> пише</b>:</small><br/>&nbsp;&nbsp;&laquo;<i><b>Уважаемые пользователи сайта Gorod.dp.ua!</b><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Сегодня, 19.11.09, с 10-30 работа нашего ресурса остановлена.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Вы не можете получать привычную для вас информацию, читать новости и общаться с другими пользователями по причине того, что оборудование портала gorod.dp.ua выключено.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Все попытки узнать что происходит блокированы странными людьми в черных масках, вооруженных автоматами.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Против нас не возбуждено никаких уголовных дел, нет постановлений органов власти или решений судов.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Наше оборудование якобы выключено потому, что кто-то совершил в сети интернет какое-то преступление. И то, что мы не имеем к нему отношения, ничего в данном случае не значит.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Да, уважаемые читатели, именно на таком смешном основании, может быть выключена или остановлена работа любого СМИ в Украине в любой момент когда этого захочет, например, СБУ.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Gorod.dp.ua небольшой частный бизнес. Наша аудитория 60 000 благодарных днепропетровцев ежедневно, которые привыкли с сайта получать всю информацию о жизни города и региона.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Состоявшийся акт считаем репетицией перед выборами и обращаем внимание всех заинтересованных СМИ, государства и общественных организаций.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Сегодня СБУ в Днепропетровской области показал нам всем как мы беззащитны перед действующей властью, которая может чинить любой беспредел тогда когда им это захочется.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Уважаемые пользователи, мы приложим все усилия для того чтобы восстановить работу ресурса в ближайшее время. Спасибо вам за то что вы с нами!<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Администрация интернет портала Днеперопетровска Gorod.dp.ua</i>&raquo;</td><td width=3%>&nbsp;</td></tr></table><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <center><img src='http://www.msnu.org/engine/wp-content/uploads/2009/04/svoboda-slova.jpg'</img></center> Теревені Thu, 19 Nov 2009 17:15:11 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1386#1386 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1383#1383 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи то у пані Тимошенко пальтечко із супер-стерильного матеріалу, до якого віруси, бактерії та просто пил з брудом не чіпляються?<br />&nbsp;&nbsp; Бо інакше, як пояснити, що їй дозволено зайти до лікарні, а точніше - до реанімаційного відділення, безпосередньо до хворої дитини прямо знадвору, у верхньому одязі? Без змінного взуття (а бахіли мають бути у таких закладах обов’язково).<br />&nbsp;&nbsp; Можливо, однією з цілей цього візиту була пропаганда ватяно-марлевих пов’язок під час епідемії.<br />&nbsp;&nbsp; А як же інші обов’язкові (навіть не під час епідемії) вимоги щодо режиму відвідування хворих?<br />&nbsp;&nbsp; Чи на можновладців це не поширюється?<br />&nbsp;&nbsp; Чи вони недоторканні навіть для вірусів і бруду?<br />&nbsp;&nbsp; <center><img src='http://liknep.com.ua/img/kontent/NH.jpg'</img></center><br />&nbsp;&nbsp; <center><img src='http://liknep.com.ua/img/kontent/NH2.jpg'</img></center><br />&nbsp;&nbsp; На світлинах. Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко у реанімаційному відділенні Івано-Франківської клінічної інфекційної лікарні. Прямо знадвору, у верхньому одязі. Без змінного взуття.<br />&nbsp;&nbsp; (Світлини взято із <a href=http://korrespondent.net/ukraine/politics/1014619 target='_blank'>сайту Кореспондента</a>) Теревені Wed, 04 Nov 2009 14:01:23 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1383#1383 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1380#1380 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Тут корінь навіть не у праслов&#8217янській мові (бо латина не має відношення до слов&#8217янських мов), а у пра-індоевропейській мові, санскриті. Оце &quot;ответ&quot; (укр. &quot;одвіт&quot;, &quot;одвічає&quot;), також і &quot;повідати&quot;, &quot;відати&quot; (рос. &quot;ведать&quot;) і санскритське &quot;веди&quot; - все має один корінь, семантичне значіння якого - &quot;знати&quot;.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Але слово &quot;витать&quot; в російській мові, по-перше, не є похідним від латинського vitare (жити), а по-друге, не те, не інше не має відношення до українського &quot;вітаю&quot; (привітання). Латиною привітання - &quot;salve&quot; (звідси &quot;салют&quot;); російською - &quot;здрассьтє&quot; (&quot;прівєтствіє&quot;). Тобто ніякої vita немає й близько.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Насправді слово &quot;витати&quot; є церковнослов&#8217янським словом, запозиченим як українською, так і російською мовами. В свою чергу воно запозичене старослов&#8217янською з латини, але, знову ж таке, воно означає не привітання, а життя. На це вказує і звук И в цьому слові, а не І. І в російській, і в українській мовах це слово має ще додатковий сенс - &quot;літати&quot;, &quot;ширяти в повітрі&quot; (&quot;витає у хмарах&quot;).<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Дивись у Шевченка:<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <i>...І радість, молодість його<br />&nbsp;&nbsp; Витає весело над ним.</i><br />&nbsp;&nbsp; (&quot;Буває, іноді старий...&quot;)<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Тобто, що я хочу сказати.<br />&nbsp;&nbsp; <b>В українській мові від латинського vitare (не vita), дійсно, походить слово &quot;<i>витати</i>&quot;. Походить воно, зрозуміло, не прямо, а як і в російській мові, через старослов&#8217янське запозичення.<br />&nbsp;&nbsp; Але слово &quot;вітати&quot; не має до цього відношення, етимологія його інша. Виводити його від латинського vita - значить робити помилку на кшталт того, що слово &quot;міліція&quot; походить від &quot;мілиє ліца&quot;. Не все, що співзвучно, має спільне походження!</b> Слово про слово Tue, 03 Nov 2009 13:27:12 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1380#1380 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1379#1379 &nbsp;&nbsp;&nbsp;<b>Підтримай своє! Відправ український гурт на головну сцену Вудстоку 2010!</b><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Український гурт &quot;<b>Русичі</b>&quot; потрапив до номінації-конкурсу &quot;<b>Zloty Baczek</b>&quot; найбільшого фестивалю Європи <b>Przystanek Woodstock 2010</b>.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <center><img src='http://i-pro.kiev.ua/images/stories/__Muzychna_industrija/rusychiwood.jpg'</img></center><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Чи потрапить український гурт на<b> головну сцену Вудстоку-2010</b>, залежить від шанувальників музики й просто небайдужих українців, які візьмуть участь у голосуванні.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; У разі перемоги «Русичі» здобудуть право представляти Україну на головній сцені означеного потужного й загальновизнаного фестивалю, який щоразу збирає понад 400 000 глядачів, протягом уже багатьох років є благодійним і проходить під гаслом «Peace, Love and Music».<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Хотілося б звернути увагу, що йдеться не про голосування шляхом здирництва грошей відправкою SMS-повідомлень, не про якісь «фабрики зірок», а про солідний фестиваль, справді українську музику й досить просте голосування, яке не потребує витрачання коштів.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Тож для того, щоб віддати свій голос слід:<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; 1. Зайти на адресу www.o-tv.pl/index.php/42/1,<br />&nbsp;&nbsp; вибрати «Rusyczi (Ukraina)»;<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; 2. натиснути кнопку «glosuj»;<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; 3. вказати свiй e-mail i натиснути кнопку «glosuj»;<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; 4. за посиланням із листа, що надійде на Вашу адресу, потрібно підтвердити голосування протягом 3 днiв!!!,<br />&nbsp;&nbsp; інакше Ваш голос не зарахують і Ви більше не матимете змоги проголосувати за попередньо вказаною адресою.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <b>Ваша підтримка дуже важлива. Щиро дякуємо!</b> Теревені Fri, 30 Oct 2009 19:25:53 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1379#1379 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1378#1378 &nbsp;&nbsp;&nbsp;<table width=100% class='text'><tr><td width=5%>&nbsp;</td><td class='quote'>&nbsp;&nbsp;<small><b><u>mann</u> пише</b>:</small><br/>&nbsp;&nbsp;&laquo;<i>Каждый пишет, как он слышит ©<br />&nbsp;&nbsp; А дехто спочатку пише, тоді вже - чує, а згодом - обмірковує))<br />&nbsp;&nbsp; Яке походження має корінь <i>-віт</i> (вітання, привітати)?<br />&nbsp;&nbsp; Чи то побажання мати якусь місцеву Віту... чи то vita з латини...</i>&raquo;</td><td width=3%>&nbsp;</td></tr></table><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Так, дуже вже схоже наше <b>вітати</b> та латинське <b>vita</b>. І ймовірно, є відповідне походження, але не пряме.<br />&nbsp;&nbsp; Одна з версій походження слова вітати - від праслов’янського <b>vitati</b> - жити, перебувати. Звісно, що тут вже й виникає припущення про спорідненість vitati та vita.<br />&nbsp;&nbsp; Не маю змоги прочитати та зрозуміти оригінальні перші тексти Біблії, тому можу лише повірити, що у фразі «І дух Божий ширяв над водою» (рос. - <b>витал</b> над водой) в оригіналі <b>витал</b> - саме дієслово з коренем <b>vita</b>. Тобто дух Божий існував, жив, перебував над водою. А не носився, як ненормальний (бо іноді виникає така асоціація). <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Можна згадати й ще одне слово, пов’язане з коренем vita. Оковита. Етимологи більш-менш сходяться у думці, що тут без варіантів: слово походить від <b>aqua vitae</b>.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Але для повноти картини слід навести ще одну, але мало поширену, версію, яка має мало прихильників.<br />&nbsp;&nbsp; Вітати (та рос. приветстововать) може походити від слова <b>ветвь</b> (рос.), українською є варіант - <b>віття</b>. Але чому саме від цих слів походить вітати - жоден з дослідників не пояснює. Тому цю версію приймаємо як малоймовірну.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Кумедний випадок був з моїм другом на екзамені у медичному інституті (ще наприкінці вісімдесятих). На питання екзаменатора (звісно, тоді російською) що означає термін &quot;витальные рефлексы&quot;, він відповів - приветственные.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; До речі, по ходу зауваження й до <b>ширяти</b>. Сучасний словник подає кілька його значень. <br />&nbsp;&nbsp; Одне - штрикати, <br />&nbsp;&nbsp; а інші два - <br />&nbsp;&nbsp; або ж повільно кружляти, парити, <br />&nbsp;&nbsp; або ж стрімко проноситися, шастати. <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Одне із значень російського слова <b>витать</b> (у фразеологізмі <b>витать в облаках</b>) - впадати у мрії, думати про щось, відірвавшись від реальності. Сам же фразеологізм походить від &quot;витать в эмпиреях&quot; - у найвищій небесній сфері, де живуть боги. Фактично &quot;витать в облаках&quot; - жити у вигаданому світі.<br />&nbsp;&nbsp; І тут бачимо спорідненість слів <b>жити</b>, <b>витать</b> (рос.), <b>ширяти</b>.<br />&nbsp;&nbsp; Тобто Дух Божий все ж таки не носився, як навіжений, над водою, а жив, був, існував.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; (Вибачте, не втримаюсь, щоб не навести однокореневі слова до слова ширяти - <b>шир</b>очити, <b>шир</b>очінь, по<b>шир</b>юватися)<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Отже, зупинимось на тому, що <b>вітати</b> та <b>vita</b> - дуже близькі родичі.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <table width=100% class='text'><tr><td width=5%>&nbsp;</td><td class='quote'>&nbsp;&nbsp;<small><b><u>mann</u> пише</b>:</small><br/>&nbsp;&nbsp;&laquo;<i>Якщо корінь справді від &quot;жити&quot;, то виходить, що російське <i>привет</i> стоїть окремо від зовнішньо схожих <i>ответ, завет, совет</i>, де -вет (очевидно) - &quot;говорити&quot;.</i>&raquo;</td><td width=3%>&nbsp;</td></tr></table><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Для російських <b>ответ, совет, завет</b> і кореня -<b>вет</b> є однокореневе <b>віче</b> (рос. - <b>вече</b>). А точніше - <b>в&#1123;че</b><br />&nbsp;&nbsp; Спорідненість до значення &quot;говорити&quot; - очевидна. Слово про слово Fri, 30 Oct 2009 12:43:26 +0200 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1378#1378 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1377#1377 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Матеріал люб’язно надано <b>Наталією Литвиненко-Орловою</b> - <b>головою громадського об’єднання Національно-культурної автономії Українців Мурманської області</b> <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Запрошую до щирої розмови<br />&nbsp;&nbsp; <i>(Автор)</i><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Тут кожна з родовища нота.<br />&nbsp;&nbsp; Тут наші пісні родові…<br />&nbsp;&nbsp; <i>Антоніна Листопад</i><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Недарма кажуть, що пісня – це душа народу. А пісня українська – це ще й неперевершений поклад мудрості, занотоване сховище народного звичаю та життєвого прикладу українського народу. Українська пісня – це родинне чистилище, це храм найвищого розмислу та історичної спадщини наших пращурів.<br />&nbsp;&nbsp; Адже в пісні нашій віддзеркалена вся наша невмируща історія, в пісні знаходимо скрижалі нашої духовності, відбитки народних уподобань та способу життя. Пісні, що були написані задовго до нас, огорнуті поетичною думкою народу, зберегли наші національні літописні метрики. І старі пісні, і ті, що вже пишуть і співають наші сучасники, будуть і надалі вірно слугувати непідробним архівом для прийдешніх поколінь українців. За ці архівні сховища Душі, свого часу, заплатили українські кобзарі своїм життям. Сатрапська сталінсько-беріївська система добре знала, що носіями цього українського архіву-літопису є кобзарі та лірники, що блукають дорогами та сільськими стежками України та засівають тією правдою серед людей. Відтак, аби якось «взяти на облік» цих хранителів балад та історично-правдивих народних дум, за ініціативою Йосипа Сталіна у 1932 році був скликаний Всеукраїнський з’їзд бандуристів, що відбувся в місті Харкові. Довірливі кобзарі, а переважна більшість них були ще й сліпці, прийшли до тогочасної столиці. В такий спосіб вони були виявлені, та невдовзі по тому тих народних Піснярів було варварськи знищено. Коли бачу кобзарів, а тим паче сліпих, не можу стримати сліз і почуття болю за нашу Пісню, за нашу Правду Вкраїнську. <br />&nbsp;&nbsp; Кожна окрема українська пісня – це сторінка підручника з етнографії, це сторінка з книги Буття мого вкраїнського народу. Уважно слухаючи українську пісню, дуже скоро починаєш розуміти, що саме в пісні найчутливіше розпізнається кожна рисочка українського народознавства та родинознавства. Відтак, дуже прикро бачити, коли в дев’яти українських пісенниках з десяти (!!!) пишуть таку дурницю, як «Засвистали козаченьки»… Люди добрі, та навіщо б вони свистали?! Аби ворожа засідка скоріше їх учула? Та в ті миті, коли козаки вирушали у похід, їх благословляли матері, а дружини та наречені, плачучи, припадали до стремен. То невже б вони заходилися свистати, наші українські козаченьки, у такі прощальні миті?! Пригадайте віршовані рядки нашої неперевершеної української письменниці Ліни Костенко:<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <i>Годуйте коней! Шлях їм далеченький. <br />&nbsp;&nbsp; Пильнуйте славу полкових знамен. <br />&nbsp;&nbsp; Полтаво! З&#225;світ встануть козаченьки. <br />&nbsp;&nbsp; Ти припадеш їм знову до стремен…</i><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Або ще так: <br />&nbsp;&nbsp; <i>«Так само, засвіт встануть, з полуночі. <br />&nbsp;&nbsp; А ти за них, Полтаво, помолись…»</i><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Пісня - наша співрозмовниця і чутлива порадниця. Але і до Пісні, до її змісту, кожен з нас має підходити з поміркованим та логічним пошанівком. Влітку 2008 року мені довелося побувати у місті Львові. Дві зустрічі з Пісенним дивом подарувала мені та поїздка. Перша така зустріч відбулася в стінах Домініканського собору, де я побачила та почула самобутній колектив – капелу бандуристів «Карпати». Цей колектив є єдиний у світі, бо в ньому працює 70% бандуристів – інвалідів по зору. <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <center><img src='http://liknep.com.ua/img/kontent/nl2.jpg'</img></center><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Не менш цікавою виявилася і друга зустріч. <br />&nbsp;&nbsp; Мала я вільний час і мені було приємно пройтися пішки вулицями міста. В якийсь момент мій слух потрапив у полон дуже зладженого колективного співу. Не вагаючись я попростувала на відлуння пісенної хвилі магічних голосів, на поклик пісні. А ще й була певна, що то співає якийсь фаховий хор. Дуже скоро я опинилася біля пам’ятника Тарасу Шевченку і яким же було моє здивування, коли виявилося, що співає тут не хор, а самочинний колектив однодумців-піснярів. Скоро ж мені пояснили, що таке пісенне віче відбувається біля пам’ятника нашому Кобзареві кожного святкового дня, або й щосуботи та щонеділі… Співаючи, люди утворили велике животворче напівколо, в якому можна було нарахувати понад двісті осіб. Одні співаки покидали гурт, а інші підходили та долучались до нього, а відтак і мене підхопила ця жива людська пісенна толока, ця духовна життєстверджуюча стихія. І хоч до співу я не дуже то й годна, але, як то кажуть: «Нате й мій галун до церкви…» Співали всі, і співала я. Співали на різні голоси, і якось чутливо, само собою, на чотири голоси та ще й в додаток, буяли тут чоловічі баси та виводили усілякі витівки жіночі підголоски… <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <center><img src='http://liknep.com.ua/img/kontent/nl1.jpg'</img></center><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; І отако аж саменьких сутінок. А пісні ж були які?! Здавалося, що за одну тільки ту, тепер для мене таку пам’ятну зустріч, виспівали про життя не одного покоління нашого народу. Бо співали і про кохання, і про героїчну боротьбу за нашу Державність, і про сирітську та вдовину долю і про ту зозулю, що кращу долю віщувала, і про соловейка, що невтомно щебетав… Про край наш славетний, про батьків співали, а ще й ті жваві та жартівливі весільні пісні.<br />&nbsp;&nbsp; Дякую вам, Люди, дякую Вам, Земляки мої, за Вашу доброзичливість, за вміння так культурно проводити час, за приклад красиво і високосно жити на даній Богом землі, уклінно дякую…<br />&nbsp;&nbsp; Авторські пісні шістдесятих років. В цих піснях відчувається цілковита присутність рис, притаманних народній пісні. Ці пісні не відбігли народної традиції, ані на макове зерня (чого, нажаль, не скажеш про сьогоденні пісні). Спробуйте заспівати пісні сучасної… Спробували? Отож… А Пісні шістдесятих співали за столом, в садку, в полі, та де завгодно, і хто завгодно, міг самотужки співати ті пісні та тішитись їх красою … Візьміть до прикладу такі пісні, як «Пісня з полонини», «Два кольори», «Пісня про рушник» тощо. Зміст кожної з названих пісень дарує нашому уявленню спогад, або й розповідь про те, що то значать для нашого народу оті два кольори червоно-чорного кредо рукава, або рушника, який кожен з нас, покидаючи рідні пороги, узяв з собою на добру згадку та на облаштування родинної домашності у чужому краї. А які мелодії?! Душа сама горнеться до такої пісні…<br />&nbsp;&nbsp; А нещодавно доля мене наділила ще й таким подарунком, як знайомство з піснею «Журавка» композитора Олександра Білаша на вірші поета Василя Юхимовича.<br />&nbsp;&nbsp; Ось маленька смужечка пісні: <br />&nbsp;&nbsp; <i>«Не взяв мене за дружину,<br />&nbsp;&nbsp; в свiтилки вiзьми…» </i><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Пригадалось мені моє дитинство та не дуже вдалий, та що там, слізний досвід, коли в моєму «городському» пальтечку на сільському весіллі світилкувала дівчинка Валя, а я «пухла» від сліз, бо на мене нап’яли Вальчину кухвайчинку. Відтак не хотілося мені навіть дивитися на те весілля, але мама, мало не «відлупивши» мене за таку настирність, таки випхала мене за хвіртку, аби я побачила, що то за диво - українське весілля!.. <br />&nbsp;&nbsp; А коні неслися піднесено! А дуги над кіньми були рясно та різнобарвно заквітчані, а ще й видзенькували гомінкими дзвониками. А люди, й старе, й мале, сиплять з дворів, аби подивитися на той весільний поїзд. А молоді, такі гарні… А та Валька, та така гонорна, бо їде на святково прикрашеній підводі разом з молодими, тримаючи в руках величезний букет заквітчаного хмелю та ще й в моєму пальтечку. А ще й, аби мене подратувати та підбурити до слізних жнив, та як піддасть мені нишком дулю, з під того букету, - ой лишенько, хоч стій, хоч падай… Ото такі я мала жалі та печалі, які відбувалися в селі Пушкарне (нині Грабовське) Краснопільського району, що на Сумщині. І було тоді мені всього вісім незахмарених рочків життя. Та тільки такої думки я стала дотримуватися дещо пізніше, а тоді плакала та обурювалася від такої «жорстокої несправедливості». <br />&nbsp;&nbsp; Значно пізніше, вже від своєї сестри Люби я дізналася, що світилка в весільному обряді, то є дівчинка, що з боку молодого. Отож, не слід плутати її з дружками, бо дружки, то є представниці з боку молодої. І на цьому наголошують рядки веселої пісні: «Ой, весільні дружки, дружечки, молодої ви подружечки. Косу її розплітаєте і таємні чари знаєте. Ой весільні дружки, дружечки - білі лиця, брови дужечки. Поцілунками медяними робите ви хлопців п’яними». <br />&nbsp;&nbsp; Стало мені цікаво, кому ж з наших мурманських дівчат, учасниць хору «Лелеки», та й пощастило більше, ніж мені. Виявилося, що колись давненько світилкувати довелося Катерині Карі та Катерині Багній. <br />&nbsp;&nbsp; Катерина Кара була світилкою на весіллі старшого брата. Відбувалося воно в селищі Пальмира Золотоноського району, що на Черкащині. Отже, Катя повідала мені, що світилкою має бути обов’язково маленька дівчинка, або й старша, але «чиста», тобто не займана… Не може бути світилкою молодиця, навіть та, що щаслива у подружньому житті (як це належить бути тій жіночці, що випікає весільні короваї). Катерині довелося бути однією світилкою на тому пам’ятному їй весіллі. Вона тримала в руках букет з штучних квітів, в якому були міцно закріплені ДВІ великі свічки. Одна довша (молодий), а друга коротша (молода). Свічки були настільки великі, що мали довжину мало не по півметра. Однак над поверхнею букета вивищувалось лишень сантиметрів п&#8217ятнадцять. Бо й сам букет був дуже великим. Коли гості сідали за стіл, то світилка продовжувала дуже обережно та рівненько тримати той букет з запаленими свічками, а старші бабці пильнували за тим, як вони горітимуть та на що вкажуть… Залишився Катерині в пам’яті той момент, коли свічки вигнулися в різні боки (бабці аж зітхнули та невтішно залопотали), але згодом свічки знову виладнались та виструнчились. Бабці ж дали відповідну оцінку майбутньому життю молодих, а подальші подружні роки засвідкували на те, що так воно і сталося. Коли вперше гості виходили з-за столу (треба розуміти, що до танців) то свічки тихенько та обережно переносили від букету до якоїсь посудини, що була повною від засипаного в неї жита. Там свічки продовжували горіти далі. Світилка ж могла долучитись до столу з смачними наїдками та загального весілля. Букет залишався світилці на згадку.<br />&nbsp;&nbsp; Катерина Багній була світилкою на весіллі, яке відбувалося в селі Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району, що на Київщині. Вона доводить, що на одному й тому ж весіллі світилками могло бути декілька дівчат, однак, не більше семи. Одну з них визначали за старшу. Молоді сиділи за столом у вив’язі (вив’яз - українське вбрання та обов’язкові весільні аксесуари молодих під час весілля). Букет також ладнали з штучних квітів. І свічки були, але від початку застілля стояли в посуді з житом. Посудина була переперезана червоною стрічкою.<br />&nbsp;&nbsp; Цікава тема породжує нові запитання, на які іноді можна знайти відповіді в сучасній мережі інтернету. Однак про світилку там повідомляється не рясно. І в книгах з української етнографії досить скупі відомості. Більше занотовано про дружок з боку молодої, дружків, бояр та дружбів з боку молодого та всіляких сватів та свашок. Про світилку написано лише те, що вже розповіли наші дівчата. Але серед тих скупих тлумачень, щодо персони «світилки», на тих таки етнографічних сторінках інтернету, трапилось і отаке: «Світилка. Дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі». <br />&nbsp;&nbsp; А з якої нагоди тут меч? Інтернет про те мовчить, а дівчатка наші такого не пригадують.<br />&nbsp;&nbsp; Воно й не дивно, бо, як розібратися до пуття, то обидві наші Катрусі світилкували в сусідніх місцевостях України. Відтак і згадки майже однакові. А хочеться узнати більше про цю цікавинку в українському весільному обряді. Цікаво навіть те, що саме знаменував сам букет, який обов’язково тримала дівчинка-світилка? Можливо він символізував побажання квітучого подружнього життя? А ще й те, яка саме роль відводилась запалюванню свічок? (Адже йдеться вже про застілля, але не про вінчання) Вірогідно, що оте споглядання старших жінок за процесом горіння свічок, то справа другорядна. А що ж саме слугувало за першочергове їх призначення? Можливо світилка освітлювала молодим добрий путь на довгий вік? Отже, прошу відгукнутися тих наших україночок, і старших і молодших, яким пощастило колись світилкувати на справжньому українському весіллі. Додайте до наших згадок та свої спогади, долучить до нашої пам’яті - свою. З цих спогадів висіється одне з перлинних зерняток нашої культури, нашого українського родинознавства. Отже, запрошую до щирої розмови.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <b>Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА</b><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; P.S. Можливо хтось має весільні світлини, на яких є дівчинка Світилка з традиційним букетом. Будьте Ласкаві, надішліть копію фото… Буду дуже рада. <br />&nbsp;&nbsp; (<i>Надсилати можна на адресу Українського Лікнепу – liknep@liknep.com.ua</i>)<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Улюблена пісня на згадку:<br />&nbsp;&nbsp; Журавка<br />&nbsp;&nbsp; Музика Олександра Білаша, <br />&nbsp;&nbsp; слова Василя Юхимовича<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Чом Журавка об крижину<br />&nbsp;&nbsp; Забилась крильми?<br />&nbsp;&nbsp; Не взяв мене за дружину,<br />&nbsp;&nbsp; В свiтилки вiзьми. (2)<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Де ж отого розрив-зілля<br />&nbsp;&nbsp; Ти не обминув?<br />&nbsp;&nbsp; Що не кликав на весілля,<br />&nbsp;&nbsp; Лиш мене одну? (2)<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Може місяць на ту пoру<br />&nbsp;&nbsp; За хмару зайшов,<br />&nbsp;&nbsp; Що ти вже до мого двору<br />&nbsp;&nbsp; Шляху не знайшов? (2)<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Та як з нею, не зі мною<br />&nbsp;&nbsp; Будеш ти в журбі -<br />&nbsp;&nbsp; Я веселкою ясною<br />&nbsp;&nbsp; Засвічу тобі. (2)<br />&nbsp;&nbsp; Чом Журавка об крижину<br />&nbsp;&nbsp; Забилась крильми?<br />&nbsp;&nbsp; Не взяв мене за дружину,<br />&nbsp;&nbsp; В свiтилки вiзьми. (2) Теревені Fri, 23 Oct 2009 18:51:57 +0300 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1377#1377 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1375#1375 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Те, що годиться для веб-форуму, виглядає по-ідіотському під час серйозного відкритого спілкування з широкою авдиторією. Якщо пан Ярослав вважає можливим говорити про майбутню Московію в кордонах Івана Каліти (не знаю, правда, які там в Івана Каліти були кордони, мабуть, все ж таки маються на увазі кордони Московського князівства часів володарювання цього князька), то це він робить не від великого розуму. Що зайвий раз доводить, на жаль, той прикрий факт, що ВО &quot;Свобода&quot; (тобто СНПУ під іншою, більш &quot;пристойною&quot; назвою) є точнісінько такими ж саме клоунами, як і, наприклад, партія Вітренко. Тільки з протилежним знаком. Теревені Fri, 23 Oct 2009 09:24:47 +0300 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1375#1375 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1374#1374 &nbsp;&nbsp;&nbsp;<a href=http://tyahnybok.info/diyalnist_podiya/dokument007393.html target='_blank'>ВО Свобода висунуло Тягнибока кандидатом у президенти</a><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; 22 жовтня 2009 року у Києві у приміщенні Київпроекту відбувся XXI З&#8217їзд Всеукраїнського об&#8217єднання &quot;Свобода&quot;. Делегати з&#8217їзду одностайно <b>висунули кандидатуру Олега Тягнибока на пост Президента України</b>.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Лідер Всеукраїнського об&#8217єднання &quot;Свобода&quot;, кандидат на пост Президента України Олег Тягнибок під час свого виступу зазначив: <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; &quot;До цієї події ми йшли 18 років. У ці дні &quot;Свобода&quot; відзначає своє повноліття. 13 жовтня 1991 року відбувся установчий З&#8217їзд, який проголосив створення Соціал-Національної партії України. Партія протиставила себе усьому тогочасному українському політикуму. &quot;СНПУ - непримиренний противник комуністичної ідеології та політичних партій і суспільних рухів, які пропагують і втілюють її. ... Всі інші політичні сили СНПУ вважає або націонал-колаборантами - зрадниками української революції, або націонал-романтиками - пустоцвітом української революції&quot;, - заявила СНПУ в своїй програмі та закликала усунути від влади комуністичну номенклатуру - таким чином духовно оздоровити українське суспільство, яке десятиліттями хворіло комунізмом.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Для людей, які слідкують за нашими кроками цілком очевидно - &quot;Свобода&quot; не вчора вступила у боротьбу. На відміну від штучних політпроектів, що їх від виборів до виборів роздувають через трубку телевізора, наше об&#8217єднання реально чинить спротив сваволі комуно-олігархічних кланів. Незалежно від того, вибори завтра чи через рік. Яскравий приклад, скажімо, - справа Лозінського. На відміну від інших - ми не партія-одноденка, не виборчий проект, не кишенькова іграшка номенклатури. За нами історія, люди, ідея і боротьба.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Сама по собі участь кандидата від &quot;Свободи&quot; у президентських перегонах - це вже знакове явище. Бо вперше за роки Незалежності націоналістична сила висуває власного кандидата на пост глави держави. Це - національна альтернатива панівній лжееліті.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Нас часом питають: чи реально ви оцінюєте шанси на перемогу? Чи не ліпше підтримати якогось іншого, більш &quot;прохідного&quot; кандидата?<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; По-перше. <b>Націоналісти шансів не питають</b>. Скажіть, а де були би ми сьогодні, якби наші попередники керувалися не великою метою, а нав&#8217язаними кимось &quot;шансами&quot;? Якби те ж саме УПА, питалося чи є шанси на перемогу у війні проти стількох ворогів? Чи мали би ми тепер Незалежність? Чи говорили би взагалі про вибори президента України, і про те, в кого які &quot;шанси&quot;?<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; &quot;Свобода&quot; як націоналістична сила не живе миттєвими можливостями. Бо думає не про тимчасові вигоди, а про стратегічну мету, на відміну від бутафорних виборчих проектів. Кожні вибори ми розглядаємо лише як чергову необхідну сходинку на нашому шляху.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; По-друге. Немає нічого більш хиткого, ніж покладатися на гадані &quot;шанси&quot;. Знаєте, як розмаїті експерти оцінювали можливості &quot;Свободи&quot; перед останніми позачерговими виборами Тернопільській області? Ідучи на ті вибори, ми сказали: &quot;<b>Українські перемоги почнуться з Тернопілля</b>&quot;. І вони почалися: на політичній карті України окреслилися зміни - вперше за роки Незалежності обласну раду очолив представник націоналістичної сили. Але це - лише перший крок. В окремій області Велику Україну не збудуєш.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Сьогодні під загрозою перебувають територіальна цілісність України, національна ідентичність і економічний суверенітет, майбутнє мільйонів українців. Усвідомлюємо, що тільки націоналісти можуть захистити українця від сваволі неукраїнської влади, повернути йому гідність та певність у завтрашньому дні, забезпечити можливість стати господарем власної долі і не почувати себе чужинцем на рідній землі. Потрібно повернути владу українцям і зупинити винищення титульної нації в Україні.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Потрібно усунути космополітичну псевдоеліту, яка сьогодні позбавляє українців майбутнього, а також покарати злочинців, які нищили нашу націю в минулому. Це можна здійснити тільки шляхом докорінного очищення влади через люстрацію і зміну системи влади&quot;. Теревені Thu, 22 Oct 2009 16:02:12 +0300 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1374#1374 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1373#1373 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Коментар до матеріалу <a href=http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1370>&quot;Наша професія вимирає&quot;</a><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Останнім разом я читав фахові, по-справжньому аналітичні та цікаві періодичні видання десь 1992 року. Після того трапився катастрофічний зсув професійності, відповідальності, елементарної грамотності, ЗМІ миттєво деґрадували до рівня туалетного паперу (це &quot;паперові&quot;: газети, журнали) або власне сортиру (це &quot;електронні&quot;: ТБ, радіо, інтернет...)<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; &quot;Долярова цензура&quot; трапилася не &quot;останніми роками&quot;, а якраз тоді, на початку 90-х, на початку нашої бутафорської &quot;незалежності&quot;, і саме вона призвела до смерті по-справжньому цікавих фахових видань (наприклад, наших місцевих - газети &quot;Вільна думка&quot;, журналу &quot;Монастирський острів&quot;). Сьогодні можна підійти до газетного ларка і дивитися на нього, як на зелений у цяточку паркан - барви грають, а читати нема чого. Я можу на спір придбати там будь-який журнал і газету та в кожній статті знайти хоча б одну помилку - фактичну, стилістичну або граматичну. <u>В кожній</u>! <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Це стосується і &quot;Дзеркала тижня&quot;, хоча, бігме, в Дніпропетровську таку газету шукати годі, є &quot;Зєркало нєдєлі&quot;. Утім, читати це видання можна вважати за кару як в українському, так і в російському варіянті: якась суміш з нудних, безграмотних розмірковувань, відсутності чіткої думки як такої, відсутності конкретної позиції та &quot;смаковщини&quot; з профанацією усього, що підвернеться під руку &quot;авторів&quot; (особливо це стосується матеріялів з розділу &quot;культура&quot;, є там якийсь О.Вергеліс - повна нездара, яка не здатна навіть правильно скласти речення, але береться міркувати з амбіційним виглядом про речі та явища, в яких не тямить практично майже більше, ніж повністю).<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Ми з вами - не поранена нація. Ми взагалі ще не нація, ми збіговисько нетямущих тіл, які прагнуть одного - грошей. Ніхто нічого в нас не розстрілював, не вбивав. Розстрілювали та вбивали інших, не треба примазуватися. Українці ось вже років 50 поспіль можуть робити, що заманеться, але за весь цей час навіть не спромоглися навчитися власної ж мови. І поки українці є отакою біомасою, їм не допоможе ніякий Ющенко чи Тимошенко. Теревені Thu, 22 Oct 2009 10:03:44 +0300 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1373#1373 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1372#1372 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Український Лікнеп вітає білоруських друзів і сподівається, що і у них все буде добре.<br />&nbsp;&nbsp; <a href=http://www.nn.by/index.php?c=ar&amp;i=30717 target='_blank'>Наша Ніва: першая беларуская газэта</a><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Ад 19 кастрычніка ўсе рэгіянальныя тэлерадыёкампаніі пачалі выпускаць у эфір выпускі навінаў па&#8209;беларуску.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Загадчык аддзела навінаў магілёўскай студыі тэлебачання Сняжана Ганчарова патлумачыла «НН» такое рашэнне кампаніі тым, што «гэта даўняя наша задума. Я не магу адказваць за іншыя рэгіёны, але мы даўно прапаноўвалі і рыхтавалі праекты беларускамоўных перадач. Ад новага году плануем уключыць некалькі беларускамоўных рубрык у ранішні блок».<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Загадчык аддзелу інфармацыі гомельскай тэлерадыёкампаніі Аляксандр Рамашоў таксама пацвердзіў інфармацыю, аб пераходзе на беларускую мову: «Гэта агульнарэспубліканская акцыя, як я зразумеў. <br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Планавалася, што пяройдзем на беларускую мову з пачатку кастрычніка, аднак адбылося гэта толькі цяпер з розных прычын. У калектыве нашым не назіралася якой&#8209;небудзь вострай рэакцыі. У краіне дзве дзяржаўныя мовы».<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; У гродзенскай студыі тэлебачання навіну таксама з задавальненнем пацвердзілі, аднак у прыёмнай каментаваць яе адмовіліся, спаслаўшыся на некампетэнтнасць. Маўляў, рашэнне прымалася на самым версе, таму звяртайцеся па каментары да дырэктара.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Дырэктар тэлерадыёкампаніі Гродна Мікалай Мельнічэнка адзначыў, што «ў нас дзвюхмоўе, таму вырашылі пашырыць беларускамоўнае вяшчанне. Мы прааналізавалі сітуацыю і выявілі, што было замала перадач на беларускай мове. Таму і вырашылі павялічыць аб’ём беларускай мовы ў нашай сетцы. Будзем глядзець. Калі тое будзе неабходна, то пачнём павялічваць і далей. Магчыма, што ў наступным годзе.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Ёсць некаторыя цяжкасці. Многія супрацоўнікі падзабылі мову. Але працуюць. Усё будзе добра».<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Сінхроннасць, з якой у рэгіянальных кампаніях заўважылі прыгнечаны стан беларускай мовы ў сетцы вяшчання, здольная ўразіць. Аднак факт гэты сам сабою пазітыўны. Асабліва важна, што па&#8209;беларуску вырашана пускаць у эфір навіны. У рэгіёнах гэта самыя папулярныя праграмы мясцовых кампаній. Статті, поцуплені з Нетрів Thu, 22 Oct 2009 09:40:29 +0300 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1372#1372 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1370#1370 &nbsp;&nbsp;&nbsp;Передруковано з <a href=http://www.zaxid.net/blogentry/50407/ target='_blank'>Інтернет-видання ZAXID.NET</a><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <b>Юлія Мостова: Наша професія вмирає</b><br />&nbsp;&nbsp; 14.10.2009 15:51<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; <i>Витяги з виступу заступника редактора тижневика «Дзеркало тижня» Юлії Мостової під час семінару у Львові</i><br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Наша професія вмирає. Доларова цензура, в лінію якої останніми роками ввійшла Україна, є ганебнішою і огиднішою, ніж та, яку ми мали раніше, адміністративну, і яка виявлялася у темниках. Те, що існує зараз, за відсутності заборони, за відсутності страху бути звільненими, мене як громадянина, професіонала, людину пригнічує до неможливості.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Ми з вами – журналісти, а це – богообрана професія. Ми стоїмо на перемичці між владою, політикумом і суспільством. Тільки через нас люди, громадяни можуть дізнатися інформацію, яка впливає на їхнє життя, безпеку, на їхні рішення, на їхній вибір. І тільки через нас політики можуть дізнатися, що думають люди про те, що відбувається. Як тільки щось ламається у цій перемичці, у цьому пісочному годиннику, то спотворюється весь процес.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Я вважаю, на журналістах лежить дуже вагома частка відповідальності за те, що ми називаємо відповідальністю «помаранчевої команди», яка зрадила Майдан. Суспільство дозволили цій команді зрадити те, на що дало їй мандат. А в авангарді цієї зради суспільства перебували журналісти.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; У мене немає ілюзій з приводу того, що в Україні з’явилася свобода слова. Як нею скористалися? Де серйозні аналітичні статті, де серйозні розслідування? Хто пише про те, як відбувається відмивання грошей «Нафтогазу», як відбувається це на Залізниці, Митниці, під час повернення ПДВ?<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; ЗМІ без плашок про рекламу друкують передвиборчу агітацію, рекламу, а де те, що я хочу почути для себе як громадянин, як виборець і читач, а не те, що я маю почути. Цього нема.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; На Заході читач голосує грошима. Він купує видання, фаховості і авторитетності якого довіряє, наклад збільшується, реклама приходить. Є піар матеріали, але вони позначаються. Щоб здобути ексклюзив у політика, щоб поінформувати читача про його наміри, за це не треба платити гроші. Це журналісти бігають за кандидатами в президенти, у мери. Статті за гроші друкують з плашкою. Там люди мають вибір. Вони контролюють владу. Там є громадянське суспільство.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Наші непідготовлені люди дивляться телебачення. Чи дають журналісти можливість зрозуміти, брешуть політики з екрану чи говорять правду? Фільтрів немає ніяких. Ми не несемо ніякої відповідальності. Ми даємо інфікований інформаційний продукт, і люди його їдять.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Від нас з вами залежить, чи побачать люди інших осіб на різних рівнях. Від телебачення залежить, чи побачать люди альтернативу мерові, депутатам, президентові, прем’єру, міністрам.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Це ми привчили їх, що якщо немає скандалу, то дивитися не треба. Вони ненавидять тих, хто в них на устах, але якщо вони їх не бачать на екрані, то перемикають.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Ми дійшли до того, що навчили нашого громадянина обирати президента за співвідношенням талії і стегон. Вони нічого іншого вже не чекають. Цікавляться лише: чи викликає політичну ерекцію кандидат, чи не викликає? Чи гарно він говорить, чи не гарно? Чи задоволені ми тим, як нас обманули, чи ні, але всі хочуть бути обманутими. Це є збочення. Ось до чого ми прийшли.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Так ми втратили діалог, що змушує нас відчувати, що насправді відбувається в суспільстві.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Журналісти, не треба обманювати себе тим, що є криза, і тому все погано, а потім буде краще. Все набагато складніше і гірше, ніж видається.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Ми вбиваємо себе і державу тим, що мовчимо, терпимо, заробляємо на цих бідах якісь копійки. А люди гинуть самі по собі, вони деградують. Не треба мати ілюзій, що влада в усьому винна. Я вважаю, що суспільство принаймні не менше винне, ніж вона.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Я переконана, що запізно вже говорити, що риба гниє з голови. Вона вже майже вся згнила. Бо 82% громадян каже, що їм коли-небудь доводилося давати хабарі, а 95% при цьому вважає себе законослухняними громадянами. Тобто це вже не злочин.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Ми з вами винні в тому, що сталося після Майдану. Ми відпустили їх без завдання, без чітких вимог і контролю. Після Майдану відбувся консенсус: ті, хто стояв на сцені, пішли вимагати хабарі, ті, хто стояв перед сценою, пішли їх платити.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; У нас так: якщо у фермера є проблема, то він не об’єднується з такими ж скривдженими фермерами і не йде відстоювати свої права, він йде шукати кума. А потім куми в міністерствах вирішують мільйонами своє питання, яке могло б бути вирішене у законний спосіб, і відповзають.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Ми так виживали під всіма чужими державами, які поки що для українського народу зробили більше, ніж своя українська держава. Будували заводи, колії, дороги, соціальне житло, адміністративні будинки.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; А що буде далі? Спроба скасувати закон «Про політреформу», спроба закрутити гайки? Але вже все гниле. Іспанський чобіток вже сперли, а обценьки продали за залишковою вартістю. Не буде чим закручувати гайки, але спроба така буде. Вона загальмує все, що треба для розвитку.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Але це не буде добрим Майданом. Це буде захоплення центрів, адміністративних будівель, підпалення машин, мародерство… Тому що іншого шляху ніхто не залишив. Тому що влада і політеліта створені з бізнесу. Тому що бізнес – це ті люди, які займалися створенням первинного капіталу. Вони дуже швидко мислять, швидко приймають рішення, яким по-барабану національний, державний і суспільний інтерес.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Я не вірю в бізнес. Якби це був успадкований бізнес другим, навіть третім поколінням, можна було б розраховувати на якусь їхню громадянську свідомість. А цьому бізнесу не можна. Вони, навіть якщо й захочуть, то не зможуть.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Забудьте про Майдан. Чому тоді могли бути нормальними, людськими, з теплими очима. За руки триматися могли і ті, хто в хутрі, і ті, хто у болоньї. Куди воно все поділося? Чому нас вистачає лише на один поштовх, пшик – а далі вже все?<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Звісно, у нас є можливість еволюціонувати. Пройдуть роки, зміниться кілька поколінь, тут усе перегниє в плані ментальності. І на цьому перегної зійдуть справжні паростки, насичені європейським, демократичним хлорофілом, якщо тоді ще буде існувати ця сама Європа. Ми маємо багато часу на еволюцію, і могли б з цим змиритися, чекати, що виросте відмінне від Довгого і Яценюка покоління. Але в нас на кордоні – Росія. Це єдиний чинник, який не дає мені змиритися з фактом, що усе має перегнити на щось нове. Єдиний!<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Невже класніше купити пральну машину «Арістон», ніж зробити ім’я в журналістиці? Я цього не розумію. Невже цікаво спілкуватися з прес-секретарями, ніж спілкуватися з тими, хто створює ці новини? Є ж різниця. Професія наша в цьому. Перше – це цікавість, а друге – гонор. Як можна без імені в журналістиці? Ім’я – це твій ключ, зокрема до впливу. Але якщо він лише в тебе, чи лише у п’ятьох-шістьох, то мало що можна відкрити, але якщо б усі були такими амбітними! Не існуватиме їх, а існуватиме тільки газета Ахметова, газета Пінчука, газета Гайдука чи Тимошенко.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; ДТ [Дзеркало Тижня - <i>Лікнеп</i>] вказувало на те, що відбувається у різних сферах. Нас не вистачало залізти скрізь, але ми називали речі своїми іменами.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Дмитро Табачник входить в число тих людей, які ніколи не з’являться на шпальтах ДТ. Йому компанію ще створює пан Медведчук. Я не можу допустити, щоб ДТ могло цікавитися, і множити думки людини, яка порвала мою країну. Не Янукович, не Кучма, а Медведчук, Грабовський, Павловський. Це були ті люди, які наганяли рейтинг кандидату від влади. Це вони порвали мою країну, яка не була дуже цілісною.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Насправді існують різні сценарії. Ми своєю слабкістю провокуємо Росію на рухи заради легкої здобичі. Я не знаю, що вони з нами спробують зробити: посилити економічну експансію, провокації на певних територіях, це може бути серйозне втручання чи дестабілізація внутрішньоукраїнськими силами, а її й дуже створювати не треба. Я не знаю, що вони зроблять, а може нічого не зроблять. Але я просто бачу, що ми ні до чого не готові. А сценарій розділу України гуляли давно, вперше чула ще 1999 року.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Я знаю, що у тому стані, які є зараз, ми не можемо серйозно, як мені здається, чинити громадянський опір. Хоча я дуже сподіваюся, що зможуть повернутися часи Тузли, коли всі як один об’єдналися – влада, опозиція, не мало значення. Зараз же я не знаю. Ми думаємо – ні. Ну, якщо війна, то ми – ні. Це в мирний час можна наліво ходити.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Ми якісь індивідуалісти – ви на заході, ми в центрі. Ми демократи, але індивідуалісти. А східняки все разом переживають. Але насправді це класно. Якби в Бітлах усі були Джонами Ленонами, вони ніколи б не стали Ліверпульською четвіркою. Вони різні, і ми різні, можна об’єднатися. А якщо ніяк, то може й справді вони – туди, ви – сюди, а ми – отуди. І все.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Страшно, що ми так просто про це говоримо, навіть в іронічному тоні. Я не маю відповіді. Є лише біль і нерозуміння, як ми всі могли до цього дійти. Ми ж із вами поранена нація. У нас розстріляли ген совісті, в нас вбили ген трудолюбства. У нас вбили ген звитяги. Бо з тих, хто не ховався за плечі, мало хто повернувся додому, байдуже, що в них на кокарді – зірочка чи тризуб. Ті, хто був попереду усіх, йшов атаку.<br />&nbsp;&nbsp; <br />&nbsp;&nbsp; Кожен, кого ми знаходимо серед холостої породи, – самородок. Оцим мав займатися Ющенко. Знаходити носіїв цих генів. І Ющенко, і Тимошенко, і Янукович, кожен лідер має цим займатися. Нація завжди ділилася на козаків і гречкосіїв. Гречкосії завжди залишалися, виживали під чужими державами, російськими, австро-угорськими, польськими, татарськими. Вкрав – і добре. А козаки чинили спротив, їх ставало щораз менше. Таких треба знаходити, або ними ставати. Статті, поцуплені з Нетрів Fri, 16 Oct 2009 18:53:43 +0300 http://liknep.com.ua/viewtopic.php?p=1370#1370